UK RU

Діагностика та лікування глаукоми

Глаукома – це хронічне захворювання ока, яке на початкових стадіях не має виражених проявів. Пацієнти часто звертаються за допомогою до лікаря вже на більш розвинених стадіях. 

     Діагностика глаукоми ґрунтується на таких головних критеріях

  • визначенні рівня внутрішньоочного тиску
  • оцінці поля зору (яке звужується на периферії та в центрі); 
  • визначенні будови кута передньої камери;
  • виявленні ознак пошкодження диску зорового нерву (розвитку специфічної атрофії). 

Які сучасні методи діагностики використовують для встановлення діагнозу глаукоми

Обстеження пацієнта завжди починається з ретельного збору скарг та виявлення можливих факторів ризику виникнення глаукоми. 

Лікар-офтальмолог проводить повне офтальмологічне обстеження з вимірюванням внутрішньоочного тиску, перевіркою гостроти зору, оглядом очного дна, біомікроскопією та гоніоскопією.

          Однак, сучасні підходи до формування діагнозу глаукоми, багаторічний мовчазний перебіг захворювання потребують більш детального та глибокого обстеження.

В нашій клініці ми використовуємо всі доступні сучасні методи:

  • Комп’ютерна статична периметрія – визначення та оцінка дефектів полів зору. Отримані дані дозволяють встановити стадію глаукоми та оцінювати динаміку захворювання та ефективність лікування в майбутньому.
  • Оптична когерентна томографія (ОКТ) зорових нервів та сітківки – дозволяє оцінити їх будову, симетричність окремих параметрів між очима, ступінь пошкодження, проводиться вимірювання товщини нервових волокон навколо зорового нерва та в шарах сітківки. Повторні дослідження дозволяють контролювати динаміку хвороби та ефективність лікування. 
  • Тонометрія по Гольдману – один з сучасних контактних методів  вимірювання внутрішньоочного тиску.
  • ОКТ рогівки та переднього відрізку ока – дозволяє отримати значення товщини рогівки та провести коректний розрахунок значень внутрішньоочного тиску залежно від її показників, оцінити розмір та форму кутів передньої камери ока для встановлення форми глаукоми та прогнозування її перебігу.
  • Біометричне обстеження ока – визначає параметри кришталика, передньої камери та розмір очного яблука. Ці параметри дозволяють лікарю обрати коректні методі лікування.

Після проведення офтальмологічного обстеження лікар оцінює отримані дані, встановлює діагноз або оцінює ризики виникнення захворювання на глаукому в майбутньому. Встановлений діагноз або високі ризики розвитку хвороби потребують негайного призначення лікування та визначення режиму спостереження, необхідного для контролю стану пацієнта.

Які сучасні підходи до лікування глаукоми?

Існують декілька підходів до лікування глаукоми:

  • медикаментозне лікування,
  • лазерні методи лікування,
  • хірургічні методи лікування.

При встановленні діагнозу глаукоми лікар-офтальмолог вирішує, який метод лікування підходить конкретному пацієнту, враховуючи дані проведеного обстеження. 

Зазвичай першим етапом терапії є призначення медикаментозного лікування, що включає закрапування очних крапель. Терапія призначається з урахуванням початкових даних внутрішньоочного тиску, стадії та особливостей перебігу глаукоми. 

Зверніть увагу!

 Самостійно змінювати або відміняти призначене лікування небезпечно! Це може призвести до незворотної втрати зору! 

В разі встановлення діагнозу закритокутової глаукоми, звуженні кута передньої камери або існуванні ризику його закриття, при відсутності достатньої компенсації внутрішньоочного тиску до толерантного (безпечного для конкретного пацієнта) на фоні лікування очними краплями, лікар може запропонувати лазерні або хірургічні методи лікування. 

Пам’ятайте

Головним в лікуванні глаукоми є виконання всіх рекомендацій по лікуванню та регулярне спостереження у лікуючого лікаря! Кратність візитів призначає лікар залежно від рівня внутрішньоочного тиску, його коливання на призначених препаратах та загального стану ока пацієнта.

Як вилікувати глаукому?

Глаукома – це хронічне захворювання ока, яке без адекватного лікування та за умови виявлення процесу на пізніх стадіях призводить до незворотної сліпоти.  

Глаукома може виникнути у будь-якої людини. Початкові стадії глаукоми можуть протікати без клінічних проявів, безболісно та непомітно впродовж багатьох років.  

На сьогоднішній день єдина причина розвитку глаукоми, на жаль, не виявлена.   

Фактори ризику розвитку глаукоми:  

  • Вік понад 40 років;
  • Підвищення внутрішньоочного тиску;
  • Наявність глаукоми у найближчих родичів. Значна частина випадків первинної відкритокутової глаукоми пов’язана зі спадковістю та складає від 21 до 50% всіх випадків, а ризик виникнення захворювання на глаукому серед родичів хворих на глаукому в десять разів вище ніж середньопопуляційний;
  • Короткозорість;
  • Особливості будови та травми ока;
  • Мігрень;
  • Цукровий діабет, гіпотонія;
  • Захворювання щитоподібної залози; 
  • Порушення кровообігу в оці;
  • Праця в нічні зміни.

 

Існують три основні напрямки лікування глаукоми:

  • Медикаментозний або консервативний;
  • Лазерний; 
  • Хірургічний.

Медикаментозне лікування – це перший та головний етап в лікуванні глаукоми. Ціль медикаментозного лікування – підбір найбільш ефективного, по можливості безконсервантного та комфортного по режиму інстиляцій для пацієнта, препарату для контролю внутрішньоочного тиску, при якому не страждають нервові волокна зорового нерву. Варто відмітити, що призначена медикаментозна терапія є постійною, не може змінюватись самостійно пацієнтом за його особистим бажанням, та підлягає корекції тільки лікарем-офтальмологом. Існує багато груп препаратів для лікування глаукоми. Для кожного пацієнта лікар-офтальмолог призначає схему лікування залежно від типу, стадії та характеру перебігу глаукоми, враховуючи початкові цифри та добові коливання внутрішньоочного тиску. 

         Лазерний метод лікування ефективний при можливості або ризику закриття кута передньої камери, дуже вузькому КПК з недостатньою компенсацією внутрішньоочного тиску та при такому виді глаукоми, як закритокутова. В більшості випадків лазерна хірургія застосовується як допоміжна, має короткочасний результат та потребує уважного спостереження в динаміці у лікаря-офтальмолога.

Хірургічне втручання – єдиний ефективний метод лікування некомпенсованої глаукоми.  Метод оперативного втручання обирає хірург індивідуально до кожного пацієнта залежно від типу глаукоми. Сьогодні часто починають з операції по заміні кришталика на штучний або проводять комбіновані втручання – з приводу глаукоми та катаракти одночасно. 

Глаукома – це захворювання ока, яке повністю вилікувати неможливо. Цей діагноз встановлюється після ретельного офтальмологічного обстеження і встановлюється цей діагноз на все життя. 

Захворювання потребує постійного спостереження та адекватного лікування. Глаукому можливо контролювати. На початкових стадіях захворювання, коли ще не відбулися незворотні зміни в структурі зорових нервів, можливо досягти якісних функціональних результатів, які можуть триматися достатньо довго. Пацієнт підлягає диспансерному нагляду у лікаря-офтальмолога с повним офтальмологічним обстеженням не рідше 1 разу на 3 місяця. Неконтрольований перебіг захворювання призводить до незворотної втрати зору.  

Лікування глаукоми без операції: реальність або міф?

   Глаукома – це захворювання ока, яке за умови пізнього виявлення та без правильного лікування призводить до неминучого погіршення функціонального стану ока та сліпоти. Ця патологія загрозлива тим, що початкові стадії протікають без клінічних проявів, непомітно та безболісно, саме тому вона довго залишається невиявленою.

        За останніми даними глаукома – це не одне, а група хронічних захворювань, характерними для яких є підвищення внутрішньоочного тиску вище толерантного (безпечного для кожного пацієнта) рівня, розвитком специфічного ураження зорового нерву (глаукомної оптичної нейропатії та атрофії зорового нерву) та зниженням зорових функцій з виникненням типових дефектів поля зору (звуження або випадіння окремих ділянок поля зору).

Виділяють дві основні форми глаукоми залежно від будови кута передньої камери (простору між кольоровою райдужкою та прозорою рогівкою, через який рідина з внутрішньої частини ока потрапляє назовні): відкритокутова глаукома та закритокутова глаукома.

Які підходи до лікування глаукоми є на сьогоднішній день?

Основні підходи до лікування глаукоми:

  • Консервативний або медикаментозний
  • Лазерний
  • Хірургічний

        Метод лікування глаукоми залежить від форми та перебігу захворювання, тому при підготовці відповіді на запитання пацієнта: «Лікування глаукоми без операції можливе? Це реальність або міф?» лікар, зазвичай, починає з пояснення будови, розмірів та особливостей  кута передньої камери пацієнта, обов’язково оцінює динаміку коливань параметрів внутрішньоочного тиску, гостроти зору, поля зору, враховує можливості та готовність пацієнта до постійних інстиляцій очних  антиглаукомних крапель.

Лазерний та хірургічний методи лікування рекомендовані при звуженні або закритті кута передньої камери, при відсутності компенсації внутрішньоочного тиску.

Медикаментозний метод лікування глаукоми є основним при первинному виявленні відкритокутової глаукоми, він довгий час може залишатися єдиним за умови повної компенсації внутрішньоочного тиску, відсутності ускладнень та погіршення стану ока пацієнта.

Завдання медикаментозного лікування – зниження внутрішньоочного тиску, поліпшення кровопостачання та підтримка нервових волокон зорового нерву, нормалізація метаболізму в тканинах ока. Варто відмітити, що призначена медикаментозна терапія повинна бути постійною, не може змінюватися чи відмінятися самостійно пацієнтом за його особистим бажанням, та підлягає корекції тільки лікарем-офтальмологом.

Тому лікування глаукоми без операції – це реальність, але за умови правильного визначення особливостей будови ока, типу глаукоми, повної компенсації внутрішньоочного тиску на рівні толерантного (рівень визначається конкретно для кожного пацієнта) та відсутності погіршення стану зорового нерву та негативної динаміки полів зору. 

          Потрібно розуміти, що повністю вилікуватися від глаукоми неможливо. Проте це захворювання можна тримати під контролем. Пацієнт повинен постійно знаходитись під наглядом офтальмолога. Контрольні офтальмологічні огляди зазвичай проводять 1 раз на 3 місяці, а контроль внутрішньоочного тиску інколи навіть призначають 1 раз на місяць. 

ОКТ-ангіографія

ОКТ-ангіографія – це метод, заснований на принципах роботи оптичної когерентної томографії ока, що дозволяє досліджувати кровотік в судинах сітківки та зорового нерва. Особливість методу полягає в тому, що  дослідження проводиться без використання внутрішньовенного введення контрастних речовин (флюоресцеїну). Тривалість сканування – лише декілька секунд, за які вдається отримати всю важливу інформацію про судинну систему сітківки та зорового нерва, можливість точного моніторингу стану пацієнта. Також ОКТ-ангіо  дає можливість візуалізувати всю судинну мережу сітківки та ДЗН повністю та пошарово, створити зображення судин очного дна в різних ділянках сітківки. 

Основні клінічні показання для проведення ОКТ-ангіографії:

  • вікова макулярна дегенерація (волога форма); 
  • неоваскулярная мембрана;
  • тромбоз вен сітківки;
  • діабетична ретинопатія;
  • глаукома та ін.

Проведення ОКТ-ангіографії сітківки

Процедура проводиться сидячи, в комфортній обстановці для пацієнта. Лікар проводить сканування сітківки без розширення зіниць та контакту з оком. Для того, аби зробити знімок, достатньо декількох секунд. Далі знімок передається на екран. Лікар оцінює отримані зображення, описує результати та робить заключення. 

Ангіо-ОКТ при віковій макулярній дегенерації  

Вікова макулодистрофія – одне з найпоширеніших захворювань центральної ділянки сітківки. 

На пізніх стадіях вона може ускладнюватися розвитком новоутворених судин, так званої неоваскулярної мембрани, на фоні якої розвиваються набряки та крововиливи в центральній зоні сітківки.  

На  ОКТ-ангіографії сітківки можна чітко виявити всю мережу цих новоутворених судин та спостерігати за динамікою їх змін з метою  контролю перебігу захворювання, що особливо важливо для призначення своєчасного та необхідного лікування.

ОКТ-ангіографія сітківки при діабетичній ретинопатії

Діабетична ретинопатія – ускладнення цукрового діабету, що характеризується змінами в судинах сітківки. На ангіо-ОКТ можна чітко побачити ці зміни: мікроаневризми, звитість судин, аномальні шунти між судинами, можливо оцінити кількість та характер росту новоутворених судин, виявити ішемічні зони сітківки. Завдяки цьому обстеженню лікар зможе вчасно діагностувати проблему та правильно призначити лікування. 

ОКТ-ангіографія в діагностиці глаукоми

Глаукома – це захворювання ока, яке призводить до поступової та неминучої втрати зору, за відсутності лікування. Особливу роль в розвитку цього захворювання відіграють зміни в системі кровообігу зорового нерва. Завдяки сучасним технологіям, а саме ОКТ-ангіографії, лікар може не тільки візуально, але і кількісно оцінити щільність судинного малюнка навколо диска зорового нерва та зафіксувати розміри окремих ділянок.  В ході динамічного спостереження за цими параметрами, лікар має можливість оцінити швидкість прогресування захворювання і вчасно скоригувати план лікування. 

Запрошуємо вас на ОКТ-ангіографію до наших провідних спеціалістів. Саме завдяки такій процедурі офтальмолог зможе діагностувати очні захворювання на ранніх етапах, навіть до появи перших скарг.

Нейроофтальмологічні захворювання

Нейроофтальмологічні захворювання – це група патологій, які характеризуються проблемами в структурі центральної та периферичної нервової системи, що відповідають за зорові функції. Деякі нейроофтальмологічні захворювання можуть не надто суттєво впливати на життя людини і не викликати скарг певний час, тоді як інші можуть призвести до втрати зору, іноді – зворотної, або навіть поставити під загрозу життя.

Зазвичай, клінічні прояви захворювання можуть проявлятися в змінах загального стану здоров’я та нервової системи,  або ж обмежуватися лише офтальмологічними проявами. Розібратися в причинах виникнення патологічних змін та підібрати оптимальне лікування допоможе лікар-офтальмолог після проведення повного офтальмологічного огляду. 

Клінічні показання до такого огляду: 

  • біль в очах;
  • зниження гостроти зору;
  • випадіння або звуження полів зору;
  • біль при рухах очей
  • виражене почервоніння з розширенням судин та набряком слизової оболонки ока;
  • екзофтальм (зміщення очного яблука вперед);
  • двоїння в очах;
  • аномальні рухи ока;
  • різний розмір зіниць.

Завдяки медичному огляду у офтальмолога вдається діагностувати такі захворювання: 

  • захворювання зорового нерва: запальні захворювання (наприклад неврит, нейроретиніт), судинні (наприклад ішемічна оптична нейропатія), атрофія зорового нерва, аномалії розвитку зорового нерва, застійні диски зорових нервів;
  • порушення зору, пов’язані з внутрішньочерепними пухлинами або підвищеним внутрішньочерепним тиском;
  • різноманітні прояви неврологічних захворювань (наприклад порушення положення повік та рухів ока при міастенії);

Види нейроофтальмологічних захворювань: 

Неврит зорового нерва – запальне захворювання, яке може призвести до повної або часткової втрати зору. Причинами запалення можуть стати інфекції, системні аутоімунні та неврологічні захворювання.  Головні клінічні симптоми, які з’являються у хворого на неврит, наступні: зниження гостроти зору від ледь помітної до значної, біль в оці, дискомфорт, що виникає при рухах оком, поява дефектів (плям) в полі зору пацієнта, зміни кольоровідчуття. Доречі, іноді симптоми можуть бути навіть відсутні, особливо у дітей. Саме тому необхідно регулярно проходити огляд у офтальмолога, аби діагностувати захворювання на ранніх етапах. 

Ішемічна оптична нейропатія – це хвороба, що характеризується пошкодженням зорового нерва у зв’язку з недостатнім кровопостачанням. Ішемічна оптична нейропатія може бути наслідком запального захворювання судин або порушенням току крові в судинах. Основний симптом при такому захворюванні – погіршення зору. Зазвичай, проходить захворювання безболісно та призводить до часткової атрофії зорового нерва. 

Застійні диски зорового нерва – це патологічний стан, причиною якого зазвичай є підвищений внутрішньочерепний тиск, новоутворення орбіти та головного мозку. Може не мати клінічних проявів на початкових стадіях і частіше всього виявляється випадково на профілактичному огляді у офтальмолога або за направленням невропатолога. На пізніх стадіях (у разі відсутності лікування та пізнього виявлення) може призвести до атрофії зорових нервів. 

Як проходить нейроофтальмологічний огляд 

Офтальмологічний огляд проводиться в медичному центрі, в комфортній атмосфері для пацієнта, та триває до однієї години. Для початку лікар  дізнається про те, що турбує пацієнта, вивчає історію хвороби, уточнює наявність консультацій суміжних спеціалістів (невролога, нейрохірурга, ендокринолога). На прийомі нейрооофтальмолог проводить повний офтальмологічний  огляд та аналізує можливі прояви різноманітних неврологічних захворювань. Після обстеження лікар визначить діагноз, призначить, за необхідністю, додаткові обстеження та знайде оптимальний шлях лікування. 

Зверніть увагу! Перед консультацією нейроофтальмолога потрібно підготувати медичну карту з історією хвороби, результатами усіх аналізів. Якщо ви нещодавно проходили КТ і МРТ, ми рекомендуємо взяти з собою результати. Якщо ви на постійній основі приймаєте якісь ліки – не забудьте повідомити про це лікарю. 

Огляд у лікаря з метою лікування нейроофтальмологічних захворювань представляє собою широке та повне обстеження, що допомагає діагностувати хворобу, простежити динаміку її розвитку та знайти оптимальні шляхи лікування. Інколи для встановлення точного діагнозу ми проводимо експертні консиліуми, залучаючи до роботи лікарів інших спеціальностей. 

Існують дві основні методики лікування нейроофтальмологічних захворювань: медикаментозна та хірургічна. Але іноді лікування потребує поєднання декількох методів. План лікування визначає лікуючий лікар індивідуально.

Плями перед очима – коли варто звернутися до офтальмолога?

Поява плям перед очима – це привід замислитися над тим, чи в порядку ваш зір. Іноді такі “мушки” перед очима можуть свідчити про проблеми з сітківкою, спазм судин сітківки або про зміни в скловидному тілі. 

 

Плаваючі помутніння часто з’являються в полі зору і виглядають як:

 

  • маленькі темні плями;
  • літаючі мушки, нитки;
  • фрагменти павутини;

 

Поява таких помутнінь буває і у здорових людей при зміні освітлення в приміщенні, після сну або довгого спостереження за об’єктом, що не має чітких меж, наприклад небо, однотонна стіна, тощо. Але в деяких випадках поява таких мушок може бути викликана серйозними проблемами в оці. Найпоширеніші з них: 

 

  • деструкція скловидного тіла на тлі фізіологічних процесів старіння;
  • травмована сітківка (відшарування та розриви сітківки);
  • відшарування скловидного тіла від задньої стінки ока 
  • патологія кровоносних судин;
  • незначні крововиливи в скловидне тіло;
  • короткозорість;
  • супутні системні захворювання (цукровий діабет, анемія та інші);
  • запальні процеси в глибині ока;

 

Одна з найчастіших причин появи “плям перед очима” – це зміни в будові скловидного тіла. З роками воно стає менш однорідним, змінює свою структуру та положення в середині ока, частково ущільнюється гелеподібна речовина, з якої складається саме скловидне тіло, і тіні від неї викликають відчуття плаваючих помутнінь перед оком. 

Ще одна причина плаваючих”мушок”-  розвиток відшарування скловидного тіла від сітківки та зорового нерва. В момент відходження скловидного тіла від диску зорового нерва інколи може виникати плаваюче помутніння у вигляді кільця. Подразнення сітківки під час цього процесу, може виникати відчуття «спалахів» в очах. 

Інша часта причина появи “плям перед очима”- коливання артеріального тиску та патологія судин ока. 

Рідше причиною таких помутнінь можуть бути крововиливи або запальні  процеси всередині ока, периферійне відшарування сітківки та інші патології. 

 

Діагностика 

 

В першу чергу варто зрозуміти, що такі плями перед очима – не оптична ілюзія. Саме тому, при появі “мушок” або “плям”, варто звернутися до лікаря-офтальмолога! 

Лікар проведе повне офтальмологічне обстеження, за необхідності призначить додаткові діагностичні процедури (комп’ютерну периметрію, УЗД очей, ОКТ) для визначення причини та встановлення остаточного діагнозу. 

Просто повідомте окуліста про те, що іноді бачите мушки перед очима! 

 

Як лікують “плаваючі помутніння”

 

Лікар-офтальмолог після обстеження та визначення причин появи “плям перед очима” призначає лікування, яке допоможе позбутися цих скарг або зменшити їх клінічні прояви, індивідуально для кожного пацієнта. 

Існує декілька  варіантів лікування “плаваючих помутнінь”:

  • медикаментозне лікування,
  • лазерна терапія,
  • хірургічне лікування.

 

Медикаментозна терапія при структурних змінах в скловидному тілі (вікове відшарування або деструкція) малоефективна. Частіше медикаментозна терапія застосовується при наявності незначних крововиливів в скловидне тіло, об’єм  розсмоктуючої терапії визначає лікар-офтальмолог.     

 

Лазерна терапія для лікування “плаваючих помутнінь” передбачає використання лазерного променю для впливу на помутніння великого розміру, що знаходяться в скловидному тілі та перекривають центральну частину зору. Основна мета – зруйнувати таке помутніння, зменшити його в розмірах та зробити менш помітним. Лазерна операція не вважається стовідсотковим методом видалення помутніння, але дає можливість покращити суб’єктивні відчуття пацієнта за рахунок зменшення площі плаваючих дефектів. 

Хірургічне лікування “мушок” – це операція, яка допомагає позбутися великої кількості помутнінь, зазвичай при деструкції скловидного тіла, і називається вітректомією. Під час операції лікар видаляє скловидне тіло через невеликі розрізи, замінюючи його спеціальним розчином, що підтримує форму ока. 

 

Якщо ви помітили плаваючі помутніння, мушки або фрагменти павутиння перед оком, не зволікайте та зверніться до лікаря-офтальмолога нашої клініки. Він допоможе поставити точний діагноз та індивідуально підібрати правильний метод лікування. 

Синдром «червоного ока»

 Вираз синдром “червоного ока” часто вживається в повсякденному житті для опису групи захворювань, які поєднує спільна ознака – почервоніння очей. Однак в офіційній медицині такого діагнозу не існує. 

Почервоніння одного або обох очей можуть викликати ряд причин та факторів,  які в більшій або меншій мірі можуть знижувати якість, чіткість і навіть загрожувати втратою зору. Визначити точну причину процесу та призначити правильне своєчасне лікування може тільки лікар. Тому у випадках, коли “червоніє” око, не потрібно зволікати з відвідуванням спеціаліста.

“Червоні очі” – це симптом, при якому основними клінічними ознаками є почервоніння або кровонаповнення судин кон’юнктиви.  Зазвичай ці прояви супроводжують запальний процес. 

Пацієнт може відчувати  біль, сухість, свербіж, сльозотечу, світлобоязнь,  відчуття “піску в очах”, коли “очі печуть”, відмічається погіршення гостроти зору, може з’являтися набряк повік. У людини може виникнути бажання примружити або потерти око, промити око водою для полегшення стану. 

 

Причини

Головними причинами виникнення синдрому “червоного ока” є:

  • різноманітні запальні захворювання ока (запалення кон’юнктиви, склери, сполучної тканини між кон’юнктивою і склерою (епісклерит), запалення повік, запалення рогівки ока, увеїт та інші), диференційна ознака – частіше процес виникає спочатку на одному оці, потім, через деякий час, почервоніння розповсюджується на парне око;
  • субкон’юнктивальний крововилив; 
  • зорове навантаження, тривала робота на близькій відстані, особливо під час дистанційного навчання або праці (читання, тривала робота за комп’ютером або користування смартфоном); 
  • недосипання;
  • надмірна концентрація зору та уваги призводить до зниження частоти миготінь і як наслідок цього процесу може розвинутись синдром сухого ока;
  • глаукома (різкий або тривалий підйом внутрішньоочного тиску призводить до почервоніння ока);
  • тривале перебування в офісному приміщенні зі штучною вентиляцією, 
  • пил, вітер, надмірне сонячне випромінювання;
  • потрапляння в око стороннього тіла (пісок, комахи, порошинки);
  • куріння, вживання алкоголю, психотропних і наркотичних речовин, 
  • погана гігієна, харчування;
  • некоректно підібрана оптична корекція (контактні лінзи, окуляри) або взагалі відмова від корекції при наявності зниження гостроти зору;
  • вплив алергенів (пилок рослин, косметика, хлорована вода в басейні, побутова хімія та інші хімічні реагенти);
  • коливання артеріального тиску, системні захворювання організму (захворювання судин, цукровий діабет), різноманітні неврологічні захворювання, 
  • травми очей. 

 

Що робити при появі синдрому «червоного ока» 

 

Якщо ви відмічаєте  почервоніння очей, яке не зникає впродовж 1-2 діб, яке супроводжується дискомфортом, болем, виділеннями з ока, у разі травми ока, або при підозрі на підвищення внутрішньоочного тиску, необхідна термінова консультація у лікаря-офтальмолога. Враховуючи різноманітні причини, для встановлення діагнозу та призначення коректного лікування необхідне повне обстеження. 

 

Майте на увазі! 

Самолікування може призвести до погіршення ситуації! 

           Перед тим, як використовувати будь-які очні краплі чи системні ліки, слід          проконсультуватися з офтальмологом та з’ясувати причини виникнення процесу. 

 

Почервоніння очей — серйозний привід для візиту до лікаря-офтальмолога! 

Синдром сухого ока – захворювання сучасності

Синдром сухого ока – захворювання поверхні ока, яке супроводжується втратою стійкості слізної плівки, а також запаленням та пошкодженням очної поверхні. За різними оцінками, від 10% до 40% населення страждають на синдром сухого ока.

Останнім часом це захворювання стало часто зустрічатися навіть у дітей. Це обумовлено надмірним використанням цифрової техніки (комп’ютер, смартфон та інші), носінням контактних лінз, проведенням рефракційних лазерних втручань, сухістю повітря в приміщенні в умовах штучної вентиляції, зменшення часу перебування на свіжому повітрі.    

Сльоза виконує захисну функцію, запобігає пошкодженню поверхні ока, кон’юнктиви та рогівки від впливу зовнішніх факторів та інфекцій. Якщо сльози недостатньо, або один із шарів слізної плівки неповноцінний, виникає синдром сухого ока.

Які скарги у пацієнта?

 

Основними скаргами при «сухому оці», які турбують більшість пацієнтів є:

  • періодичне почервоніння або подразнення очей, 
  • відчуття стороннього тіла («пісок в очах»),  
  • періодичне зниження гостроти зору та «туман в очах», 
  • відчуття втоми та дискомфорту в очах, 
  • світлобоязнь (яскраве світло викликає неприємні відчуття),
  • зниження працездатності до кінця робочого дня, 
  • погана переносимість вітру, диму, кондиціонованого повітря, що, як не дивно, може супроводжуватись періодичною сльозотечею. 

 

Які причини виникнення захворювання?

Причини виникнення синдрому сухого ока різноманітні. Актуальність  захворювання зумовлена широким впровадженням в наше життя комп’ютерних технологій, різноманітних гаджетів, підвищенням складності візуальних завдань, недотриманням вимог до режиму зорового навантаження та відпочинку.  

Все це призводить до довготривалої концентрації зору, зниження кількості мигальних рухів повік, несвоєчасного оновлення слізної плівки та розвитку синдрома сухого ока. Зменшення кількості кліпань призводить до нерівномірності розподілу сльози по поверхні ока та зміни структури слізної плівки.

 Інші причини виникнення захворювання: відсутність або неправильна оптична корекція, контактна корекція, різноманітні операції на очах, супутні системні захворювання, систематичне застосування лікарських препаратів (деяких гормональних препаратів, анестетиків, анальгетиків та ін.)  та косметичних  засобів, незбалансоване харчування, паління, сухе кондиціоноване повітря в офісних приміщеннях, вікові зміни організму, у жінок це також період вагітності, лактації та менопаузи.

Що робити?

Первинну діагностику синдрому сухого ока здійснює виключно лікар-офтальмолог із використанням спеціальних діагностичних тестів. Своєчасне звернення до лікаря та обстеження дозволяє виявити причину та призначити лікування для запобігання ускладнень. 

 

           Лікування 

Лікування синдрому сухого ока зазвичай тривале, та має комплексний підхід, якій враховує всі можливі причини розвитку захворювання та включає:

  • обмеження впливу зовнішніх факторів, які сприяють захворюванню;
  • корекцію режиму зорового навантаження;
  • перевірку необхідності призначення або зміни сили оптичної корекції для роботи на близькій відстані;
  • корекцію харчування пацієнта;
  • довготривале застосування зволожуючих безконсервантних препаратів;
  • гігієну повік та, за необхідністю, лікування хронічних захворювань повік та кон’юнктиви;
  • лікування системних хронічних захворювань організму.  

Лікування зазвичай тривале та потребує динамічного спостереження у спеціаліста.

Важливо! Лікування на початкових стадіях дає більш швидкий та стійкий ефект! Тому не слід зволікати зі зверненням до лікаря-офтальмолога.

Дистрофія сітківки: діагностика

    Дистрофії сітківки – це група захворювань, що характеризуються порушенням структури шарів сітківки. Розвиток хвороби призводить до ушкодження клітин-фоторецепторів, основною функцією яких є сприйняття зображення.  Внаслідок таких змін розвивається  поступова та незворотна втрата зору.

 

Причини розвитку дистрофії сітківки 

 

       Часто визначити одну єдину причину виникнення та розвитку захворювання важко. Але існує ряд факторів, що підвищують ризик розвитку дистрофії сітківки та впливають на важкість її перебігу:

  • Вік – основний період, в якому відмічається підвищення виявлення дистрофій сітківки, це вік після 40 років. Існує навіть окремий вид дистрофії, що притаманний пацієнтам старшої вікової групи – “вікова макулодистрофія”.  
  • Спадковість – якщо в родині була діагностована дистрофія сітківки, то ризики виникнення захворювання у нащадків підвищується в декілька разів, поява симптомів захворювання в таких випадках можлива як в дитинстві, так і у більш зрілому віці, залежно від типу дистрофії;
  • Стать – жінки більш схильні до дегенеративних змін в сітківці очей. 
  • Патології серця і судин – ііснує підвищений ризик розвитку дегенеративних змін на сітківці у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями. 
  • Майте на увазі! Якщо ви страждаєте на перепади артеріального тиску, підвищення рівня цукру крові, маєте встановлений діагноз атеросклерозу судин чи інші порушення кровообігу, а також цукровий діабет – ризик ураження очей при даних захворюваннях підвищується.
  • Надлишок ультрафіолету також може стати причиною розвитку дистрофії. Тривалий вплив сонця на незахищені очі несе таку ж небезпеку, як тривалий вплив лазера або іонізованого випромінювання. 
  • До провокуючих факторів можна віднести шкідливі звички, авітаміноз та зловживання шкідливою їжею. Саме вони можуть мати додатковий вплив на структуру судин сітківки та спровокувати захворювання. 

 

Основні симптоми дистрофії

        Клінічні прояви дистрофії різняться залежно від виду дистрофії (спадкові та набуті) та локалізації ділянок ураження сітківки ока (центральні та периферичні). Спадкові абіотрофії (пігментні або безпігментні) на початкових стадіях практично не помітні для пацієнта. Набуті дистрофії сітківки, залежно від причини, можуть мати більш виражені клінічні прояви навіть на ранніх стадіях. Саме тому дуже важливо регулярно проходити огляд у офтальмолога. 

        Один з перших симптомів захворювання – це втрата сприйняття яскравості контурів та кольорів. По мірі розвитку, контури об’єктів починають втрачати чіткість, ніби розмиваються. Згодом, при читанні газети або журналу, не вдається розібрати всі букви. Саме так і відбувається поступова втрата зору. З часом людина втрачає можливість розрізняти обличчя і бачити предмети навколишнього оточення.

 

Отже, до основних симптомів дистрофії відносять: 

  • зниження гостроти зору;
  • дефекти або звуження поля зору (концентричне звуження частіше зустрічається при спадкових дистрофіях);
  • поява перед очима темних плям та зміна контурів предметів;
  • втрата чіткості контурів предметів;
  • погіршення яскравості та кольоровідчуття зображення;
  • втрата здатності орієнтуватися в погано освітлених приміщеннях або в сутінках.

 

Методи діагностики дистрофії сітківки

 

     Встановити діагноз дистрофії сітківки може лише лікар на офтальмологічному огляді.  Основні методи діагностики дистрофії ока: 

 

  • Візометрія – суб’єктивне визначення гостроти зору; 
  • Огляд очного дна з широкою зіницею за допомогою спеціальних лінз;
  • Периметрія – аналіз полів зору, пошук “сліпих” плям;
  • Оптична когерентна томографія – сучасний метод безконтактної діагностики, який дозволяє виявити патологію сітківки на початкових доклінічних стадіях за рахунок детальної візуалізації шарів сітківки. 

 

    У лікуванні різного виду дистрофічних захворювань сітківки важливо виявити патологію якомога раніше – так лікування буде більш ефективним, а лікарю легше буде спрогнозувати результат і контролювати процес лікування. Метод лікування (медикаментозне, лазерне) визначає лікар залежно від причини захворювання.

 

     Запрошуємо вас на діагностику дистрофії сітківки до провідних офтальмологів нашої клініки. Пам’ятайте, що вчасна діагностика дозволить виявити захворювання на ранніх етапах та підібрати оптимальний варіант лікування,  що, в свою чергу, збереже зір пацієнта.

Як хворим на діабет не втратити зір – що таке діабетична ретинопатія?

Діабетична ретинопатія – це захворювання сітківки ока, яке можна охарактеризувати як ускладнення цукрового діабету, що в першу чергу вражає судини сітківки ока. Таке захворювання розвивається в середньому через 8 років після початку діабету. По мірі розвитку хвороби стінки дрібних кровоносних судин пошкоджуються, їх проникність порушується і, як наслідок, з’являються набряки в різних шарах сітківки.

На пізніх стадіях хвороби починають розростатися новоутворені кровоносні судини. Найчастіше вони утворюються в ділянках ішемії та проростають за межі сітківки. Ці новоутворені судини мають неповноцінну, крихку судинну стінку, через що досить часто відбуваються крововиливи у скловидне тіло.

 

Клінічні прояви діабетичної ретинопатії

 

На початкових стадіях ретинопатія може викликати погіршення зору. До симптомів можна віднести появу “мушок та плям” перед очима, зниження гостроти, затуманений зір. При прогресуванні, ретинопатія може викликати різку втрату зору, навіть до повної сліпоти. 

 

Важливо! Не у всіх пацієнтів на ранніх етапах захворювання з’являються симптоми. Багато пацієнтів навіть не здогадуються про розвиток хвороби, поки вона продовжує прогресувати. Саме тому рекомендуємо один раз на рік проводити офтальмологічні обстеження людям, що хворіють на цукровий діабет.

 

 Стадії діабетичної ретинопатії 

Непроліферативна діабетична ретинопатія сітківки – початкова стадія розвитку ускладнень в сітківці ока. При початкових змінах на сітківці пацієнт може не відчувати змін в якості зору. Клінічно ця стадія характеризується ураженням судин сітківки, утворенням дрібних крововиливів, появою патологічних структурних змін в судинах (мікроаневризм), ексудативних вогнищ, набряку сітківки. Зазвичай така форма з’являється не раніше, ніж через 8-10 років захворювання.

Препроліферативна ретинопатія – форма захворювання, яка частіше за все характеризується посиленням змін в сітківці та її судинах, безліччю великих крововиливів. 

Проліферативна ретинопатія – це найважча форма ретинопатії. В сітківці з’являються новоутворені судини, які проростають в скловидне тіло. За рахунок крихкості їх судинної стінки, часто на фоні підвищеного артеріального тиску, відбуваються рецидивуючі крововиливи. Через це в скловидному тілі поступово з’являються фіброзні тяжі, які приростають до сітківки, а потім “відтягують” її від інших шарів оболонки очного яблука – те саме відшарування сітківки, яке призводить до втрати зору. 

 

Зверніть увагу! Захворювання легко може переходити з однієї форми в іншу. Період переходу може скласти як кілька років, так і лише декілька місяців.

 

Як уникнути ретинопатії

 

Ризик розвитку захворювання мають люди з першим та другим типом цукрового діабету. На жаль, уникнути розвитку діабетичної ретинопатії неможливо, але можна відтермінувати виникнення хвороби та уповільнити її розвиток при дотриманні головних рекомендацій:

 

  • Своєчасно приймайте ліки, призначені лікарем;
  • Не забувайте про спеціальну дієту;
  • Кидайте палити і мінімізуйте вживання алкоголю;
  • Регулярно займайтеся спортом і не нехтуйте фізичними навантаженнями (попередньо узгодивши з лікарем);
  • Введіть контроль артеріального тиску та рівня цукру в крові;

 

Лікування діабетичної ретинопатії

 Існують наступні методи лікування ретинопатії:

  • медикаментозне,
  • лазерне,
  • хірургічне. 

Якщо діагноз діабетичної ретинопатії був підтверджений, лікар-офтальмолог  підбирає відповідний до стадії захворювання метод лікування.

Запрошуємо вас на консультацію до клініки Експертної офтальмології доктора медичних наук Марії Знаменської. Наші лікарі допоможуть підтвердити або спростувати діагноз діабетичної ретинопатії та підберуть оптимальні методи лікування. 

Згорнути відгуки Записатися на прийом ОКТ навчання для лікарів
Корисна інформація для офтальмологів —