Місяць: Квітень 2021

Нейроофтальмологічні захворювання – це група захворювань, які характеризуються проблемами у структурі центральної та периферичної нервової системи, що відповідають за зорові функції ока. Деякі нейроофтальмологічні захворювання можуть не надто суттєво впливати на життя хворого, він може навіть не помічати їх, в той час як інші можуть призвести навіть до втрати зору або поставити під загрозу життя пацієнта.

Зазвичай, захворювання може бути або викликане загальним станом здоров’я  (клінічні прояви захворювання можуть проявлятися в змінах загального стану здоров’я ) або ж обмежитись лише нервовою системою. Розібратися в причинах та підібрати оптимальне лікування допоможе лікар-офтальмолог на нейроофтальмологічному огляді. 

Клінічні показання до такого огляду: 

• біль в очах;
• зниження гостроти зору;
• випадіння полів зору;
• набряк в очах;?
• біль при рухах очей; 
• почервоніння;
• дискомфорт;
• двоїння в очах;
• аномальні рухи ока;
• різний розмір зіниць;

Завдяки медичному огляду у офтальмолога вдається діагностувати такі захворювання: 

• захворювання зорового нерва: неврит зорового нерва,  ішемічна оптична нейропатія, набряк диску зорового нерва, атрофія зорового нерва;;
• випадіння полів зору;
• порушення зору, пов’язані з внутрішньочерепними пухлинами або підвищеним внутрішньочерепним тиском;
• захворювання очей, пов’язані з щитовидною залозою;
• злоякісну міастенію;

Види нейроофтальмологічних захворювань: 

Неврит зорового нерва – запалення, яке може призвести до втрати зору: як часткового, так і повного. Причинами запалення можуть стати інфекції, провокування діабетом та неврит навіть може стати наслідком аутоімунних захворювань. Головні симптоми: біль в оці, дискомфорт, зниження гостроти зору, поява дефектів (плями) в полі зору пацієнта. Доречі, іноді навіть симптоми можуть бути відсутні, особливо у дітей. Саме тому необхідно регулярно проходити огляд у офтальмолога, аби діагностувати захворювання на ранніх етапах. 

Ішемічна оптична нейропатія – це хвороба, що характеризується пошкодженням зорового нерва.  Причиною такого типу нейропатії зазвичай стає недостатнє кровопостачання до нерва. Ішемічна оптична нейропатія може бути наслідком запального захворювання судин – ця форма захворювання характерна для людей, віком від 65 років. Основний симптом при такому захворюванні – погіршення зору. Зазвичай, проходить захворювання безболісно. 

Набряк диску зорового нерва – захворювання, що має патологічний характер, причиною якого зазвичай стає підвищений внутрішньочерепний тиск. 

Як проходить нейроофтальмологічний огляд 

Проходити нейроофтальмологічний огляд необхідно регулярно, рекомендовано – раз на рік. На прийомі лікар-офтальмолог перевіряє функцію зорового нерва і нейронні шляхи в мозку?. Перевірка проводиться в медичному центрі, в комфортній атмосфері для пацієнта, та триває до години. Для початку лікар  дізнається про те, що турбує пацієнта, дізнається всю історію хвороб. Далі проводиться огляд, де перевіряються нейронні зорові шляхи  (стан та функції очей). У результаті перевірки лікар визначить діагноз та знайде оптимальний шлях лікування. 

Зверніть увагу! Перед прийомом у лікаря, потрібно підготувати медичну карту з історією хвороби, результатами усіх аналізів. Якщо ви нещодавно проходили КТ і МРТ, то рекомендуємо взяти з собою результати. Якщо на постійній основі приймаєте якісь ліки – не забудьте повідомити про це лікарю. 

Огляд у лікаря з метою лікування нейроофтальмологічних захворювань представляє собою широке та повне обстеження, що допомагає діагностувати хворобу, простежити динаміку її розвитку та знайти оптимальні шляхи лікування.  Зазвичай обирають дві методики лікування нейроофтальмологічного захворювання: медикаментозні та хірургічні (Існують дві основні методики лікування: медикаментозна та хірургічна).  Але іноді лікування потребує комбінування методів. 

 Вираз “синдром червоного ока” часто вживається, однак говорити про нього можна тільки в умовному сенсі. В медицині немає такого синдрому. Одне або обидва ока можуть почервоніти через безліч причин. На деякі причини можна умовно не зважати, а інші можуть серйозно загрожувати втратою зору. Точну причину може зрозуміти тільки лікар. У випадках, коли червоніє око, не потрібно зволікати з відвідуванням спеціаліста.

Червоні очі – це симптом, при якому головним клінічним проявом є почервоніння або кровонаповнення судин кон’юнктиви.  Ці клінічні прояви зазвичай супроводжують запальний процес. Можуть виникати біль, сухість, свербіж, сльозотеча, світлобоязнь, печіння, відчуття «піску в очах», погіршення гостроти зору, може з’являтися набряк повік. У людини може виникнути бажання примружити або потерти око, промити око водою для полегшення стану. 

Причини

Головними причинами виникнення «червоного ока» є:

• різноманітні запальні захворювання ока (запалення кон’юнктиви, склери, сполучної тканини між кон’юнктивою і склерою (епісклерит), запалення повік, запалення рогівки ока, увеїт та інші), диференційна ознака – частіше процес виникає спочатку на одному оці, потім, через деякий час, почервоніння розповсюджується на парне око;
• субкон’юнктивальний крововилив; 
• зорове навантаження, тривала робота на близькій відстані, особливо під час дистанційного навчання або праці (читання, тривала робота за комп’ютером або користування смартфоном); 
• недосипання;
• надмірна концентрація зору та уваги призводить до зниження частоти миготінь і як наслідок цього процесу може розвинутись синдром «сухого ока»;
• глаукома (різкий або тривалий підйом внутрішньоочного тиску призводить до почервоніння ока),;
• тривале перебування в офісному приміщенні зі штучною вентиляцією, пил, вітер, надмірне сонячне випромінювання;
• потрапляння в око стороннього тіла (пісок, комахи, порошинки);
• куріння, вживання алкоголю, психотропних і наркотичних речовин, погана гігієна, харчування;
• некоректно підібрані оптична корекція (контактні лінзи, окуляри) або взагалі відмова від корекції при наявності зниження гостроти зору;
• вплив алергенів (це може пилок рослин, косметика, хлорована вода в басейні, побутова хімія та інші хімічні реагенти);
• коливання артеріального тиску, системні захворювання організму (захворювання судин, цукровий діабет), різноманітні неврологічні захворювання, 
• травми очей; 

Що робити при появі синдрому «червоного ока» 

При почервонінні очей, яке не проходить впродовж кількох діб (до 3 діб), травмі ока, або при підозрі на будь-яке захворювання ока необхідна своєчасна діагностика та повне медичне обстеження у лікаря-офтальмолога. Враховуючи різноманітні причини, почервоніння нерідко говорить про проблеми зі здоров’ям і тільки лікар допоможе правильно підібрати лікування. Майте на увазі, що перед тим як використовувати будь-які очні краплі чи системні ліки, слід з’ясувати причини виникнення процесу, тому що самолікування може призвести до погіршення ситуації. 

Почервоніння очей — серйозний привід для візиту до лікаря офтальмолога!

Синдром сухого ока – захворювання поверхні ока, яке супроводжується втратою стійкості сльозової плівки, запаленням та пошкодженням очної поверхні. За різними оцінками, від 10% до 40% населення страждають на синдром сухого ока.

Останнім часом синдром сухого ока став часто зустрічатися у дітей. Це обумовлено частим та надмірним використанням цифрової техніки (комп’ютер, смартфон та інші) при проведенні дистанційного навчання, контактними лінзами, проведенням рефракційних лазерних втручань, сухістю повітря в приміщенні за умови штучної вентиляції, зменшення часу прогулянок на свіжому повітрі.    

Сльоза виконує захисну функцію поверхні ока, кон’юнктиви та рогівки від впливу зовнішніх факторів та інфекцій, запобігає пошкодженню оболонок ока. Якщо сльозової рідини недостатньо, або один із шарів сльозової плівки неповноцінний, виникає синдром сухого ока.

Які скарги у пацієнта?

Основними скаргами при «сухому оці», які турбують більшість пацієнтів є: періодичне почервоніння або подразнення очей, відчуття стороннього тіла («пісок в очах»),  періодичне зниження гостроти зору та «туман в очах», відчуття втоми та дискомфорту в очах, періодична світлобоязнь (яскраве світло викликає неприємні відчуття), погіршення працездатності до кінця робочого дня, погана переносимось вітру, диму, кондиціонованого повітря тощо, які можуть супроводжуватись періодичною сльозотечою. 

Які причини виникнення захворювання?

Причини виникнення синдрому сухого ока різноманітні. Актуальність  захворювання зумовлена широким впровадженням в наше життя комп’ютерних технологій, різноманітних гаджетів, підвищенням складності візуальних завдань, недотриманням вимог до режиму зорового навантаження та відпочинку.  Все це призводить до довготривалої концентрації зору, зниження кількості мигальних рухів повік, несвоєчасному оновленню слізної плівки та розвитку «сухого ока». Зменшення кількості кліпань призводить до нерівномірності розподілу сльози по оку, зміни структури сльози.

 Інші причини виникнення захворювання: відсутність або неправильна оптична корекція, контактна корекція, різноманітні операції на очах, супутні системні захворювання, систематичне застосування лікарських препаратів (деяких гормональних препаратів, анестетиків, анальгетиків та ін.)  та косметичних  засобів, незбалансоване харчування, паління, сухе кондиціоноване повітря в офісних приміщеннях, вікові зміни організму,  у жінок це також період лактації, менопаузи або клімаксу та інші.

Що робити?

Первинну діагностику синдрому сухого ока здійснює виключно лікар-офтальмолог із використанням спеціальних діагностичних тестів. Своєчасне звернення до лікаря та обстеження дозволяє виявити причину  та призначити лікування для запобігання ускладнень. 

           Лікування? 

Лікування синдрому сухого ока зазвичай тривале, та має комплексний підхід, якій враховує всі можливі причини розвитку захворювання:

• за можливості обмежити вплив зовнішніх факторів, які сприяють захворюванню;
• переглянути режим зорового навантаження;
• перевірити необхідність або силу оптичної корекції для роботи на близької відстані;
• переглянути харчування пацієнта;
• довготривале застосування зволожуючих безконсервантних препаратів;
• гігієна повік та, за необхідністю, лікування хронічних захворювань повік та кон’юнктиви;
• лікування системних хронічних захворювань організму.

Глаукома – це хронічне захворювання ока, яке на початкових стадіях перебігає без виражених клінічних та функціональних проявів. Пацієнти часто звертаються по допомогу до лікаря вже на більш розвинених стадіях. 

     Діагностика глаукоми ґрунтується на таких основних критеріях: 

• внутрішньоочний тиск (який може підвищуватися або залишатися в межах низьких значень);
• характеристика поля зору (яке звужується на периферії та в центрі); 
• визначення будови кута передньої камери;
• ознаки пошкодження диску зорового нерву (розвитку специфічної атрофії). 

Які сучасні методи діагностики використовують для встановлення діагнозу глаукоми? 

Обстеження пацієнта завжди починається з ретельного збору скарг та виявлення можливих факторів ризику виникнення глаукоми. 

Лікар-офтальмолог проводить повне офтальмологічне обстеження з вимірюванням внутрішньоочного тиску, перевіркою гостроти зору, оглядом очного дна, біомікроскопією та гоніоскопією.

          Однак, сучасні підходи до формування діагнозу глаукоми, багаторічне мовчазне протікання захворювання потребують більш детального та глибокого обстеження.

В нашій клініці ми використовуємо практично всі доступні сучасні методи:

Комп’ютерна статична периметрія – точне та діагностично показове обстеження полів зору, яке дозволяє виявити зміни та отримати їх кількісну оцінку. На основі отриманих даних можливо встановлення стадії глаукоми. В подальшому необхідно проведення контрольних обстежень, що дозволить оцінити динаміку захворювання та цінити ефективність лікування.

Оптична когерентна томографія зорових нервів та сітківки – дозволяє оцінити будову зорових нервів та шарів сітківки, симетричність окремих параметрів між очима, ступінь пошкодження зорових нервів та сітківки, вимірює товщину нервових волокон. Повторні дослідження дозволяють контролювати динаміку хвороби та ефективність лікування. Це дослідження вважається одним з об’єктивних методів діагностики для постановки діагнозу.

Тонометрія по Гольдману – один з сучасних методів контактного контролю внутрішньоочного тиску.

Оптична топографія рогівки та переднього відрізку ока – дозволяє отримати значення товщини рогівки та провести правильний розрахунок значень внутрішньоочного тиску залежно від цих показників, оцінити розмір кутів передньої камери ока для оцінки форми глаукоми та прогнозування її перебігу та можливих методів лікування (лазерного, хірургічного або комбінованого видаленням кришталика).

Біометричне обстеження переднього відрізку ока – дозволяє оцінити параметри кришталика, передньої камери та розмір очного яблука, що так само допомагає своєчасно провести корекцію схеми лікування.   

Після проведення офтальмологічного обстеження лікар оцінює отримані данні, встановлює діагноз або оцінює ризики виникнення захворювання глаукомою в майбутньому. Встановлений діагноз або високі ризики розвитку хвороби потребують негайного призначення лікування та визначення режиму спостереження, необхідного для контролю стану пацієнта.

Які сучасні підходи до лікування глаукоми?

Існують декілька підходів до лікування глаукоми. Перший та головний в більшості випадків це медикаментозне лікування. Залежно від початкових даних внутрішньоочного тиску, стадії та особливостей глаукоми лікар призначає очні краплі. Пацієнту треба пам’ятати, що самостійно замінювати або відміняти призначене лікування не можна. Це може призвести до незворотної втрати гостроти зору та атрофії зорового нерву. При встановленні діагнозу закритокутової глаукоми або при можливості закриття кута передньої камери та його звуження (стан кута визначається при гоніоскопії та при оптичній когерентній томографії переднього відрізку ока), при відсутності достатньої компенсації внутрішньоочного тиску до толерантного (комфортного для кожного пацієнта) лікар може запропонувати хірургічні методи лікування (лазерні та хірургічні втручання). Часто для лікування необхідне комбінування різних методів, наприклад лазерного з медикаментозним або хірургічного з медикаментозним. В деяких випадках, при розвитку катаракти або великих розмірах кришталика, пацієнту можуть запропонувати на першому етапі хірургічне лікування катаракти.

Головним в лікуванні глаукоми є виконання всіх рекомендацій по лікуванню та регулярне спостереження у лікуючого лікаря! Кратність візитів призначає лікар залежно від рівня внутрішньоочного тиску, його коливання на призначених препаратах, загального стану ока пацієнта.

        Глаукома – це захворювання ока, яке за умови пізнього виявлення та без правильного лікування призводить до неминучого погіршення функціонального стану ока та сліпоти. Ця патологія загрозлива тим, що початкові стадії протікають без клінічних проявів, непомітно та безболісно, саме тому вона довго залишається невиявленою.

        За останніми даними глаукома – це не одне, а група хронічних захворювань, характерними для яких є підвищення внутрішньоочного тиску вище толерантного (безпечного для кожного пацієнта) рівня, розвитком специфічного ураження зорового нерву (глаукомної оптичної нейропатії та атрофії зорового нерву) та зниженням зорових функцій з виникненням типових дефектів поля зору (звуження або випадіння окремих ділянок поля зору).

Виділяють дві основні форми глаукоми залежно від будови кута передньої камери (простору між кольоровою райдужкою та прозорою рогівкою, через який рідина з внутрішньої частини ока потрапляє назовні): відкритокутова глаукома та закритокутова глаукома.

 

Які підходи до лікування глаукоми є на сьогоднішній день?

Основні підходи до лікування глаукоми:

• Консервативний або медикаментозний
• Лазерний
• Хірургічний

        Метод лікування глаукоми залежить від форми та перебігу захворювання, тому при підготовці відповіді на запитання пацієнта: «Лікування глаукоми без операції можливе? Це реальність або міф?» лікар, зазвичай, починає з пояснення будови, розмірів та особливостей  кута передньої камери пацієнта, обов’язково оцінює динаміку коливань параметрів внутрішньоочного тиску, гостроти зору, поля зору, враховує можливості та готовність пацієнта пдо постійних інстиляцій очних  антиглаукомних  крапель.

       Лазерний та хірургічний методи лікування рекомендовані при звуженні або закритті кута передньої камери, при відсутності компенсації внутрішньоочного тиску.

        Медикаментозний метод лікування глаукоми є основним при первинному виявленні відкритокутової глаукоми, він довгий час може залишатися єдиним за умови повної компенсації внутрішньоочного тиску, відсутності ускладнень та погіршення стану ока пацієнта.

Завдання медикаментозного лікування – зниження внутрішньоочного тиску, поліпшення кровопостачання та підтримка нервових волокон зорового нерву, нормалізація метаболізму в тканинах ока. Варто відмітити, призначена медикаментозна терапія повинна бути постійною, не може змінюватися чи відмінятися самостійно пацієнтом за його особистим бажанням, та підлягає корекції тільки лікарем-офтальмологом.

Тому лікування глаукоми без операції – це реальність,за умови правильного визначення особливостей будови ока, типу глаукоми, повної компенсації внутрішньоочного тиску на рівні толерантного (рівень визначається конкретно для кожного пацієнта) та відсутності погіршення стану зорового нерву та негативної динаміки полів зору. 

          Потрібно розуміти, що повністю вилікуватися від глаукоми неможливо. Проте це захворювання можна тримати під контролем. Пацієнт повинен постійно знаходитись під наглядом офтальмолога. Контрольні офтальмологічні огляди зазвичай проводять 1 раз на 3 місяці, а контроль внутрішньоочного тиску інколи навіть призначають 1 раз на місяць.

Глаукома – це хронічне захворювання ока, яке без адекватного лікування та за умови виявлення процесу на пізніх стадіях призводить до незворотної сліпоти.  

Глаукома може виникнути у будь-якої людини. Початкові стадії глаукоми можуть протікати без клінічних проявів, безболісно та непомітно.  

На сьогоднішній день єдина причина розвитку глаукоми, на жаль, не виявлена.   

Фактори ризику розвитку глаукоми:  

• Вік понад 40 років;
• Підвищення внутрішньоочного тиску;
• Наявність глаукоми у найближчих родичів. Значна частина випадків первинної відкритокутової глаукоми пов’язана зі спадковістю та складає від 21 до 50% всіх випадків, а ризик виникнення захворювання на глаукому серед потомків хворих на глаукому в десять разів вище ніж середньопопуляційний;
• Міопія;
• Особливості будови та травми ока;
• Мігрень;
• Цукровий діабет, гіпотонія;
• Захворювання щитоподібної залози; 
• Порушення кровообігу в оці;
• Праця в нічні зміни.

 

Існують три основні напрямки лікування глаукоми:

• Медикаментозний або консервативний;
• Лазерний; 
• Хірургічний.

Медикаментозне лікування це перший та головний етап в лікуванні глаукоми. Ціль медикаментозного лікування – підбір найбільш ефективного, по можливості безконсервантного та комфортного по режиму інстиляцій для пацієнта препарату для контролю внутрішньоочного тиску, що підтримує нервові волокна зорового нерву. Варто відмітити, що призначена медикаментозна терапія є постійною, не може змінюватись самостійно пацієнтом за його особистим бажанням, та підлягає корекції тільки лікарем-офтальмологом. Існує багато груп препаратів для лікування глаукоми. Для кожного пацієнта лікар-офтальмолог призначає схему лікування залежно від типу, стадії та характеру перебігу глаукоми, враховуючи початкові цифри та добові коливання внутрішньоочного тиску. 

         Лазерний метод лікування ефективний при можливості та ризику закриття кута передньої камери або дуже вузькому КПК з недостатньою компенсацією внутрішньоочного тиску та при такому виді глаукоми, як закритокутова. В більшості випадків лазерна хірургія застосовується як допоміжна, має короткочасний результат та потребує уважного спостереження.

Хірургічне втручання – єдиний ефективний метод лікування некомпенсованої глаукоми.  Метод оперативного втручання обирає хірург індивідуально до кожного пацієнта залежно від типу глаукоми. Сьогодні часто починають з операції по заміні кришталика на штучний або проводять комбіновані – з приводу глаукоми та катаракти одночасно. 

Глаукома – це захворювання ока, яке повністю вилікувати неможливо. Цей діагноз встановлюється після ретельного офтальмологічного обстеження і встановлюється цей діагноз на все життя. 

Захворювання потребує постійного спостереження та адекватного лікування. Але це захворювання можливо контролювати. На початкових стадіях захворювання, коли ще не відбулися зворотні зміни в структурі зорових нервів, можливо досягти якісних функціональних результатів які можуть триматися достатньо довго. Пацієнт підлягає диспансерному нагляду у лікаря-офтальмолога с повним офтальмологічним обстеженням не рідше 1 разу на 3 місяця. Неконтрольований перебіг захворювання призводить до незворотної втрати зору.  

 

Під назвою макулодистрофія обʼєднують захворювання, що повʼязані з патологією макули — центральної світлочутливої частини сітківки. Ураження цієї ділянки призводить до погіршення центрального зору. Макулодистрофія не викликає повної сліпоти, проте втрата центрального зору вкрай негативно впливає на якість життя.

Чи буває макулодистрофія у дітей

Випадки захворювання у дітей діагностують рідко, але вони трапляються. Причиною ураження сітківки у дітей можуть бути:

• генетичний фактор;
• неправильне харчування (нестача вітамінів);
• травми;
• інфекційні захворювання.

Встановити діагноз макулодистрофії у дітей може тільки досвідчений офтальмолог після детального обстеження.

Вікова макулодистрофія (ВМД): вік і ризики

Вікова макулодистрофія активно розвивається після 50 років, а відсоток випадків у віковій групі 66+ зростає до 10%. Дегенерація жовтої плями (ще одна назва макулодистрофії) призводить до втрати центрального зору, тобто у людини зберігається периферійний зір, що дозволяє орієнтуватися в просторі, проте втрачається здатність до читання, водіння авто, тощо.

Основними факторами ризику є:

• похилий вік;
• спадковість;
• паління;
• короткозорість;
• ожиріння;
• серцево-судинні та інші захворювання 

Симптоми вікової макулодистрофії

• затуманення зору;
• викривлення прямих ліній;
• поява темної плями перед оком;
• труднощі при читанні та розпізнаванні облич.

Макулодистрофія може розвиватися повільно або стрімко залежно від форми захворювання. Поступове погіршення зору люди найчастіше пояснюють природним старінням, тому, на жаль, не звертаються до офтальмолога вчасно. Макулодистрофія не викликає болісних відчуттів і на ранніх стадіях може не викликати жодних скарг – зір залишається досить високим. Лише при офтальмологічному огляді лікар може вчасно виявити захворювання та, призначивши правильне лікування, допоможе зберегти зір на довгі роки. 

Форми вікової макулодистрофії сітківки

Виділяють дві основні форми вікової макулодистрофії – суха та волога.

Суха форма ВМД характеризується накопиченням продуктів життєдіяльності сітківки.  Вони негативно впливають на стан надзвичайно важливих клітин сітківки – фоторецепторів, що призводить до зниження якості зору.

Волога форма ВМД трапляється рідше, ніж суха, але є основною причиною втрати центрального зору. При вологій формі ВМД під сітківкою розростаються новоутворені кровоносні судини, які провокують виникнення набряку та крововиливів в сітківку. Це призводить до руйнування фоторецепторів і втрати центрального зору. 

Діагностика макулодистрофії

Якщо ви підозрюєте в себе чи близької людини ВМД, звертайтеся до лікарів Експертної офтальмології доктора медичних наук Марії Знаменської. Наші офтальмологи проведуть діагностику для встановлення точного діагнозу. 

Для встановлення діагнозу макулодистрофії проводять наступні дослідження:

• перевірка гостроти зору з корекцією;
• огляд очного дна;
• ОКТ макулярної зони сітківки
• ОКТ-ангіографія сітківки.

В нашій клініці ви отримаєте швидку та комфортну діагностику. Ми ставимо неупереджені діагнози, маємо сучасне діагностичне обладнання і фахівців високого рівня. Чекаємо на вас!

Лікування макулодистрофії

В лікуванні та профілактиці прогресування ВМД ми використовуємо сучасні міжнародні рекомендації та протоколи.

Для лікування сухої і вологої форм ВМД використовуються різні підходи.

Так, в разі виявлення сухої форми ВМД, основним завданням в лікуванні буде корекція обмінних порушень, призначення вітамінних комплексів з необхідними для сітківки компонентами.

Лікування вологої форми передбачає використання медичних препаратів, що блокують розвиток новоутворених судин, зменшують набряки на сітківці та знижують ризик розвитку ускладнень.

Надзвичайно важливим є рання діагностика ВМД та вчасний початок терапії. Від цих двох факторів залежить успіх лікування та якість подальшого життя пацієнта.

Слід пам’ятати, що обсяг необхідного лікування може призначити лише офтальмолог з урахуванням всіх даних обстеження.

 

Звертайтеся до кращих офтальмологів у м. Києві в Експертній офтальмології доктора медичних наук Марії Знаменської!  

Глаукома — це серйозне очне захворювання, яке може призвести до повної втрати зору. При глаукомі підвищується внутрішньоочний тиск, внаслідок чого руйнуються окремі клітини сітківки, що, в свою чергу, призводить до атрофії зорового нерва. Глаукома є однією з основних причин повної втрати зору у всьому світі.

Причини виникнення глаукоми

До сьогодні єдиної причини виникнення захворювання не виявлено. Однак офтальмологи виділяють групи ризику, в яких хвороба зʼявляється частіше та прогресує швидше:

1. Люди з підвищеним внутрішньоочним тиском.
2. Пацієнти, у яких діагностована короткозорість або далекозорість.
3. Люди віком від 40 років: відсоток виявлення глаукоми вищий.
4. Люди, у яких родичі хворіють на глаукому.

До факторів, що провокують розвиток глаукоми, можна віднести діабет, судинні захворювання ока, гіпотонія та гіпертонія. У групах ризику знаходяться люди, які перенесли травми, запальні захворювання та операції на очах. Глаукома може виникнути в будь-якому віці, проте найчастіше вона виявляється у людей 40-50 років.

Симптоми глаукоми

На ранніх стадіях глаукома має безсимптомний перебіг. Пацієнти досить довго не відчувають дискомфорту, зір зберігається високим. В цьому основна проблема – людина не здогадується, що хворіє. З часом глаукома прогресує і з’являються наступні симптоми:

• характері райдужні «кола» при погляді на яскраве світло
• біль в очах
• погіршення зору в темний час доби
• почервоніння очей
• звуження поля зору, зокрема периферійного

Глаукома небезпечна тим, що за відсутності своєчасного виявлення та лікування безповоротно погіршує якість життя людини. Особливо слід бути уважними людям після 50 років – при появі будь-яких скарг необхідно обов’язково звернутися до лікаря. Більше того, враховуючи відсутність симптомів глаукоми на ранніх стадіях, офтальмологи рекомендують проходити профілактичні огляди 1 раз на рік всім людям старше 40 років.

Відкритокутова, закритокутова та вторинна форми глаукоми

Всередині ока постійно відбувається циркуляція внутрішньоочної рідини – її утворення і відтік. Утворення рідини відбувається в задній камері ока, далі через зіницю рідина потрапляє до передньої камери ока, і через кут передньої камери відтікає в дренажну систему ока. В залежності від анатомічної будови кута передньої камери розрізняють відкритокутову та закритокутову глаукому. 

При відкритокутовій формі кут передньої камери відкритий, але відтік вологи з камери ока порушено. Це найпоширеніший вид глаукоми: її діагностують у 90% випадків. Відкритокутова форма прогресує повільно, часто непомітно для пацієнта. 

При закритокутовій глаукомі кут передньої камери закритий. Причиною його закриття можуть бути вроджені анатомічні особливості або вікове збільшення (набухання) кришталика. Закритокутова форма глаукоми небезпечна раптовим підвищенням внутрішньоочного тиску, адже відтоку рідини не відбувається. Такий стан супроводжується, окрім погіршення зору, різким болем в оці та сильним головним болем. Гострий напад глаукоми загрожує раптовою втратою зору на одне око.

Вторинна форма глаукоми виникає внаслідок інших захворювань ока, травм або операцій. 

Діагностика глаукоми

Діагностувати глаукому може тільки офтальмолог після комплексного обстеження. В Експертній офтальмології є три діагностичні пакети з приводу цього захворювання ссылка. 

Памʼятайте, що регулярні обстеження у офтальмолога — запорука виявлення глаукоми на ранній стадії, коли втрати зору відсутні або мінімальні. 

Методи лікування глаукоми

На жаль, сьогодні неможливо повністю вилікувати глаукому, проте сучасна терапія дає можливість стримати хворобу та запобігти поступовій втраті зору. Існує три напрямки лікування глаукоми:

1. Медикаментозна терапія – лікування глаукоми краплями. За допомогою протиглаукомних очних крапель можна знизити внутрішньоочний тиск. Користуватися краплями потрібно регулярно, все життя, при цьому пацієнт має регулярно (зазвичай двічі на рік) відвідувати офтальмолога для контролю лікування, щоб лікар за необхідності міг вчасно змінити дозу чи дібрати інший препарат. Це дозволить тримати захворювання під контролем.
2. Лазерна терапія. Її призначають у разі неефективності очних крапель. Під час втручання офтальмолог за допомогою лазерного променя формує додаткові шляхи відтоку внутрішньоочної рідини, завдяки чому тиск знижується. Інколи доводиться поєднувати лазерні методи лікування з медикаментозною терапією.
3. Мікрохірургічна операція. Якщо інші методи лікування не працюють, лікарі призначають хірургічні методи лікування. Існує декілька видів хірургічних втручань, яка саме найкраще допоможе в тому чи іншому випадку визначає офтальмолог. Мета всіх антиглаукомних втручань – зниження та стабілізація внутрішньоочного тиску з метою запобігання подальшої атрофії зорового нерва.

Самостійне лікування глаукоми в домашніх умовах неможливе! Жодні засоби нетрадиційної медицини не здатні вилікувати цю хворобу та повернути зір. Втрачений час може дорого коштувати: через відкладання діагностики і терапії пацієнти назавжди втрачають зір. 

Пройти діагностичне обстеження на глаукому та отримати рекомендації щодо її лікування ви можете в Експертній офтальмології доктора медичних наук Марії Знаменської. У нас працюють досвідчені експерти-офтальмологи з великим досвідом роботи. 

Бережіть свій зір і зір ваших родичів, вчасно звертайтесь до офтальмолога і ми подбаємо про здоров’я ваших очей.

Оптична когерентна томографія ока (ОКТ) — це сучасний і інформативний метод дослідження структур органа зору. Завдяки ОКТ можливо діагностувати різні захворювання на ранніх стадіях, задовго до появи перших симптомів. Томографія обов’язково входить до діагностичного пакету при підозрах на глаукому, макулодистрофію та в диагностиці  інших захворювань очного дна. 

Що таке ОКТ ока

Під час проведення ОКТ вимірюється час затримки променю світла, що відбивається від різних тканин ока. За допомогою комп’ютерної обробки створюється зображення тієї чи іншої ділянки. Метод дозволяє отримати надточні дані про сітківку, зоровий нерв, рогівку та інші структури з роздільною здатністю в декілька мікрон. 

В результаті дослідження лікар отримує точне кольорове або чорно-біле зображення, де кожен відтінок відповідає різним шарам тканин ока. ОКТ значно розширює діагностичні можливості офтальмолога. 

Як проходить томографія ока

ОКТ — це безконтактний та безболісний метод дослідження:

• Пацієнт сідає навпроти томографа та встановлює підборіддя на спеціальну підставку. Лікар просить сфокусувати погляд на спеціальній відмітці.
• Об’єктив томографа наближається до кожного ока по черзі.
• Проводиться сканування за допомогою інфрачервоного променя.
• Проводиться компʼютерна обробка даних.
• Лікар оцінює якість зображення та зберігає результати.
• Лікар проводить опис отриманих результатів та друкує заключення.

Весь процес займає декілька хвилин, а саме сканування – до 3 сек. Розшифровка отриманих результатів триває до 30 хвилин.

ОКТ сітківки ока передбачає дослідження її профілю та пошарової будови, а також вимірювання товщини сітківки та окремих її шарів. При ОКТ зорового нерва лікар досліджує його анатомічні параметри, а також оцінює товщину нервових волокон, які формують зоровий нерв.

Переваги та інформативність ОКТ

Головні переваги оптичної когерентної томографії:

1. Безконтактне обстеження, а отже комфортне для пацієнта.
2. Висока точність дослідження, адже прилад аналізує окремі структури ока на мікронному рівні. 
3. Можливість виявляти велику кількість захворювань ще до появи перших симптомів.
4. Метод абсолютно безпечний для пацієнта – використовується інфрачервоний спектр світла, що не шкодить здоров’ю.
5. Метод не потребує спеціальної підготовки, відсутній ліміт на кількість досліджень.

За ступенем інформативності ОКТ порівнюють із гістологічним дослідженням. За допомогою ОКТ можливо оцінити такі структури ока як сітківка, зоровий нерв, частково – скловидне тіло, рогівку, райдужку та кут передньої камери ока.

Показання до ОКТ

Метод часто використовують для діагностики різних очних захворювань.

Рекомендовано проходити ОКТ:

• людям після 50 років для виявлення макулодистрофії на ранніх стадіях;
• пацієнтам із глаукомою чи з підозрою на глаукому;
• хворим на цукровий діабет (для вчасної діагностики та контролю діабетичної ретинопатії).

ОКТ призначають до та після хірургічних втручань на оці, в процесі лікування багатьох захворювань для оцінки результатів та вибору подальшої тактики.

Пройти ОКТ ви можете в Експертній офтальмології доктора медичних наук Марії Знаменської в м. Києві. У нашій клініці:

• працюють експерти-офтальмологи з найдовшим досвідом роботи з ОКТ в Україні;
• є сучасне діагностичне обладнання;
• незалежна діагностика;
• експертні консультації за результатами досліджень.

Запрошуємо вас на якісну діагностику вашого зору!