Синдром сухого ока – захворювання поверхні ока, яке супроводжується втратою стійкості слізної плівки, а також запаленням та пошкодженням очної поверхні. За різними оцінками, від 10% до 40% населення страждають на синдром сухого ока.
Останнім часом це захворювання стало часто зустрічатися навіть у дітей. Це обумовлено надмірним використанням цифрової техніки (комп’ютер, смартфон та інші), носінням контактних лінз, проведенням рефракційних лазерних втручань, сухістю повітря в приміщенні в умовах штучної вентиляції, зменшення часу перебування на свіжому повітрі.
Сльоза виконує захисну функцію, запобігає пошкодженню поверхні ока, кон’юнктиви та рогівки від впливу зовнішніх факторів та інфекцій. Якщо сльози недостатньо, або один із шарів слізної плівки неповноцінний, виникає синдром сухого ока.
Які скарги у пацієнта?
Основними скаргами при «сухому оці», які турбують більшість пацієнтів є:
- періодичне почервоніння або подразнення очей,
- відчуття стороннього тіла («пісок в очах»),
- періодичне зниження гостроти зору та «туман в очах»,
- відчуття втоми та дискомфорту в очах,
- світлобоязнь (яскраве світло викликає неприємні відчуття),
- зниження працездатності до кінця робочого дня,
- погана переносимість вітру, диму, кондиціонованого повітря, що, як не дивно, може супроводжуватись періодичною сльозотечею.
Які причини виникнення захворювання?
Причини виникнення синдрому сухого ока різноманітні. Актуальність захворювання зумовлена широким впровадженням в наше життя комп’ютерних технологій, різноманітних гаджетів, підвищенням складності візуальних завдань, недотриманням вимог до режиму зорового навантаження та відпочинку.
Все це призводить до довготривалої концентрації зору, зниження кількості мигальних рухів повік, несвоєчасного оновлення слізної плівки та розвитку синдрома сухого ока. Зменшення кількості кліпань призводить до нерівномірності розподілу сльози по поверхні ока та зміни структури слізної плівки.
Інші причини виникнення захворювання: відсутність або неправильна оптична корекція, контактна корекція, різноманітні операції на очах, супутні системні захворювання, систематичне застосування лікарських препаратів (деяких гормональних препаратів, анестетиків, анальгетиків та ін.) та косметичних засобів, незбалансоване харчування, паління, сухе кондиціоноване повітря в офісних приміщеннях, вікові зміни організму, у жінок це також період вагітності, лактації та менопаузи.
Що робити?
Первинну діагностику синдрому сухого ока здійснює виключно лікар-офтальмолог із використанням спеціальних діагностичних тестів. Своєчасне звернення до лікаря та обстеження дозволяє виявити причину та призначити лікування для запобігання ускладнень.
Лікування
Лікування синдрому сухого ока зазвичай тривале, та має комплексний підхід, якій враховує всі можливі причини розвитку захворювання та включає:
- обмеження впливу зовнішніх факторів, які сприяють захворюванню;
- корекцію режиму зорового навантаження;
- перевірку необхідності призначення або зміни сили оптичної корекції для роботи на близькій відстані;
- корекцію харчування пацієнта;
- довготривале застосування зволожуючих безконсервантних препаратів;
- гігієну повік та, за необхідністю, лікування хронічних захворювань повік та кон’юнктиви;
- лікування системних хронічних захворювань організму.
Лікування зазвичай тривале та потребує динамічного спостереження у спеціаліста.
Важливо! Лікування на початкових стадіях дає більш швидкий та стійкий ефект! Тому не слід зволікати зі зверненням до лікаря-офтальмолога.
